Державний стандарт початкової загальної освіти
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ПРИРОДОЗНАВСТВА
Природознавство навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1-4 класи
Доповіді за темами до Модуля №1
Великі вчені-природознавці, мандрівники, дослідники
Тема: Великі вчені-природознавці, мандрівники, дослідники. Внесок українськихвчених у розвиток світової науки.
Микола Феофанович Кащенко (1855–1935) Його називали чарівником. Щоправда, цей титул йому не зовсім подобався. Адже тільки невтомною працею і великою вірою у свою справу Микола Феофанович Кащенко, видатний український зоолог, ботанік, ембріолог, досяг значних успіхів. З 1900 року професор М. Кащенко зацікавився плодівництвом. Його захопила ідея створити плодові сади в Сибіру, де їх ніколи не було через несприятливі кліматичні умови. У 1902 р. М.Ф. Кащенко біля купленого ним будинку заклав сад. Тут він вирощував яблуні, вишні, малину, аґрус, смородину, троянди та багато городніх культур: томати, кукурудзу, савойську і брюссельську капусту та ін. У результаті наполегливої праці український учений вивів цінні сорти яблуні, аґрусу, дині, кукурудзи та ін., ставши основоположником наукового садівництва Сибіру.
Володимир Іполитович Липський (1863–1937) Видатний український учений-флорист, систематик рослин, ботаніко-географ, неперевершений знавець гербарної справи і роботи ботанічних садів.Академік В.І. Липський був геніальним ученим. Він особисто відкрив і описав 4 нові для науки роди і понад 220 видів рослин, зібрав величезні колекції для природничих музеїв, написав понад 100 наукових праць. На його честь вітчизняні і зарубіжні вчені назвали два нові роди (Липскія і Липскіелла) та 54 нові види рослин (ковила Липського, молочай Липського, чебрець Липського, клен Липського тощо), які ввійшли у флористичні зведення всіх країн.
Іван Іванович Шмальгаузен (1884–1963) Праці І.І. Шмальгаузена ввійшли до золотого фонду вітчизняної і світової науки. Як людина і вчений він відзначався великим талантом дослідника, глибокою принциповістю, величезним працелюбством, безмежною любов’ю до людей і науки. Лабораторії, в яких працював учений, стали центрами розвитку експериментальної біології — нової галузі науки. Праця вченого «Фактори еволюції» є цінним внеском не лише в теорію еволюції, а й у нову галузь знань — еволюційну генетику.
Організація спостереження за природою
Тема:
Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке призводить до формування уміння спостерігати, підпорядковане конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль.
Пошуки теоретиків і практиків спрямовувались на створення оптимальних умов навчання, формування в дітей інтересу до активної розумової практичної діяльності, самостійності в здобуванні знань. Ставилися завдання вводити такі “життєві” знання, які допомагали б учням зрозуміти навколишній світ і брати участь у його перетворенні. Відповідно в методиці навчання набували значення “активні” методи – дослідницький, метод “життєвих завдань”.
Мета дослідження – вивчити оптимальні умови організації спостережень молодших школярів на уроках природознавства.
Для досягнення мети дослідження необхідно було розв’язати такі завдання:
- вивчити педагогічно-доцільні умови організації спостережень на уроках природознавства;
- розглянути види та структуру спостережень, ефективність їх використання на уроках природознавства в початковій школі.
Періодичні спостереження проводять і за компонентами живої природи, наприклад, за змінами в рослинному світі: листопадом, набубнявінням бруньок, їх розпусканням, цвітінням, дозріванням плодів тощо; за змінами в житті тварин: зникненням комах, відлітанням птахів у теплі краї, появою комах, поверненням з вирію птахів, гніздуванням птахів та ін.
Учні 3-4 класів можуть самостійно спостерігати за змінами висоти Сонця на небозводі, яка вимірюється за допомогою тіні від гномона. Довжину тіні від гномона учні вимірюють у двадцятих числах кожного місяця о 12 годині 30 хв. На основі цих вимірів вони роблять висновок, що висота Сонця змінюється кожного сезону: літом Сонце піднімається високо над горизонтом, його видимий шлях на небозводі довгий, тривалість дня велика; узимку Сонце піднімається низько над горизонтом, його видимий шлях на небозводі менший, тривалість дня коротша. Отже, встановлюється взаємозв’язок між висотою сонця і тривалістю дня. Тривалість дня визначається за часом сходу і заходу Сонця.
У початкових класах діти звертають увагу на те, як залежно від напряму вітру змінюється температура повітря, які вітри приносять потепління і похолодання.
Уявлення про силу вітру учні дістають за деякими місцевими ознаками. Наприклад, коли тихо – листя на деревах нерухоме; слабкий вітер – шелестить листя і рухаються дрібні гілки; помірний вітер – помітно рухаються великі гілки дерев; сильний вітер – хитаються великі дерева. Ці ознаки вітру записують словами.
Тверді тіла, рідини, гази
Тема:
Більшість речовин можуть існувати в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому і газоподібному. Вони називаються агрегатними станами речовини. Перехід з одного стану в інший відбувається при нагріванні або охолодженні, а також при зміні тиску. Наприклад, якщо воду – рідина – підігрівати, вона буде перетворюватися в пар – газ. Теорія, що пояснює властивості твердого, рідкого і газоподібного станів, називається кінетичної теорією. Вона грунтується на уявленні про те, що всі речовини складаються з рухомих частинок.
Рух молекул рідин і газів називають броунівським рухом. У 1927 році англійський біолог Роберт Броун зауважив, що помешения в рідину частинки пилку рослині починають безладно рухатися. Зигзагоподібні руху частинок пилку у воді легко побачити під мікроскопом. Проте пояснити, чому це відбувається Броун не міг. У XX столітті Альберт Ейнштейн, уродженець Німеччини, пояснив, що частки, помешения в рідину або газ, рухаються завдяки ударам також рухомих, але невидимих молекул.
Першу модель внутрішньої будови атома запропонував Дж. Томсон. За цією моделлю атом — це суцільна куля радіусом у стомільйонну частину сантиметра (108 см) з позитивним зарядом. У цю кулю вкраплені, ніби родзинки у пудинг, електрони.
Дослідження, проведені на початку XX ст. видатним англійським фізиком Ернестом Резерфордом та іншими вченими, дали змогу встановити, що пудингова модель не відповідає дійсності. Результати виконаних ними експериментів показали, що атом має дуже мале за розмірами, але дуже масивне позитивно заряджене ядро. Було запропоновано іншу модель: атом нагадує Сонячну систему — навколо маленького масивного, позитивно зарядженого ядра обертаються електрони, ніби планети навколо Сонця. Цю модель назвали планетарною, або моделлю атома Резерфорда.
У XX ст. було виявлено, що ядро атома також не суцільне. Воно складається з протонів — позитивно заряджених частинок і нейтронів — частинок, які не мають електричного заряду. У протона заряд такий самий, як і в електрона, але він більш як у 1840 разів масивніший. Маса нейронів дещо більша, ніж протонів. У нейтральному атомі кількість електронів дорівнює кількості протонів. Найлегшим і найпростішим за своєю будовою виявився атом водню (Гідрогену). Його ядро складається лише з одного протона, а оболонка — з одного електрона.
Освоєння людиною космічного простору
Тема:
Дослідження космосу — відкриття та розвідка космічного простору за допомогою космічних технологій. Фізичні дослідження космосу ведуться як за допомогою пілотованих космічних польотів, так й автоматичних космічних апаратів.
Технічному дослідженню космосу передував розвиток астрономії та створення великих й відносно ефективних ракет на початку 20 століття. Освоєння космосу було одним з напрямків суперництва між СРСР та США в холодній війні. Початком епохи освоєння космосу можна вважати запуск першого штучного супутника Землі — Супутник-1, запущеного Радянським Союзом 4 жовтня 1957 року. Радянська космічна програма була на передових позиціях.
Російський вчений Костянтин Ціолковський був одним з перших, хто висунув ідею про використання ракет для космічних польотів. Ракету для міжпланетних сполучень він спроектував у 1903 році. Формула Ціолковського, визначальна швидкість, яку розвиває літальний апарат під впливом тяги ракетного двигуна, сьогодні становлять важливу частину математичного апарату, що використовується при проектуванні ракет, зокрема, при визначенні їх основних масових характеристик.Німецький вчений Герман Оберт в 1920-ті роки також розробив принципи міжпланетного польоту.Американський вчений Роберт Годдард у 1923 році почав розробляти рідинний ракетний двигун, працюючий прототип був створений до кінця 1925 року. 16 березня 1926 року він здійснив запуск першої рідинної ракети, де як паливо використовувалися бензин та рідкий кисень.
Про те, якими є розміри нашої планети, замислювалися багато вчених в усі часи. Точні цифри були отримані тільки в період Великих географічних відкриттів. Довжина екваторіального радіуса нашої планети становить 6378 тис. км, довжина полярного радіуса – 6356.
Ми бачимо, що полярний радіус дещо менший порівняно з екваторіальним радіусом, так як Земля має форму приплюснутої кулі.
Довжина одного меридіана становить 40008 тис. км, довжина екватора- 40007 км. Загальна площа земної поверхні дорівнює 520 млн. км2. На основі закону про всесвітнє тяжіння в 1798 році була обчислена точна маса Землі:
1 M⊕ = 5,97219 × 1024 кг
Вагомими доказами кулястої форми нашої планети, можна вважати обрис тіні, яку кидає Земля під час місячного затемнення, фотографії, зроблені з Космосу, а також градусні вимірювання.
Однак форма Землі набагато складніше, ніж куля. Наша планета істотно відхиляється від класичної форми сфероїда, через неправильний розподіл основних мас на поверхні і неоднорідної будови надр. Справжня форма землі отримувала назву геоїд, кілька приплюснута куля.
У процесі обертання Землі, виникла екваторіальна опуклість, тому діаметр екватора на 44 км більше, ніж діаметр між полюсами Землі. Відхилення форми Землі від ідеального еліпса становить близько 0,17%, що дозволяє називати форму планети кулею, так як верхній боковий вівтар дозволеного відхилення становить 0, 22%.
Полюси. Екватор. Тропіки. Полярні кола. Пояси сонячного освітлення. Земна орбіта. Зміни тривалості дня і ночі
Географі́чний по́люс — точка, в якій вісь обертання Землі перетинається з поверхнею Землі. Є два географічні полюси: північний полюс — розташований в Арктиці і південний полюс — в Антарктиці.
Проблеми забруднення вод Світового океану та шляхи їх вирішення
Тема: Короткі відомості про систематику рослин.
Польоти людини у космос
- 12 квітня 1961 — здійснений перший політ людини у космос (Юрій Гагарін) на кораблі Восток-1.
- 12 серпня 1962 — здійснений перший у світі груповий космічний політ на кораблях Восток-3 та Восток-4. Максимальне наближення кораблів склало близько 6,5 км.
- 16 червня 1963 — здійснений перший у світі політ у космос жінки-космонавта (Валентина Терешкова) на космічному кораблі Восток-6.
- 12 жовтня 1964 — здійснив політ перший у світі багатомісний космічний корабель Восход-1.
- 18 березня 1965 — здійснений перший в історії вихід людини у відкритий космос. Космонавт Олексій Леонов здійснив вихід у відкритий космос з кораблю Восход-2.
- 21 липня 1969 — перша висадка людини на Місяць (Ніл Армстронг) у рамках місячної експедиції корабля Аполлон-11, що доставила на Землю у тому числі й перші проби місячного ґрунту.
Полюси. Екватор. Тропіки. Полярні кола. Пояси сонячного освітлення. Земна орбіта. Зміни тривалості дня і ночі
Тема:
- Полюси.
- Екватор.
- Тропіки.
- Полярні кола.
- Пояси сонячного освітлення.
- Земна орбіта.
- Змінитривалості дня і ночі.
Географі́чний по́люс — точка, в якій вісь обертання Землі перетинається з поверхнею Землі. Є два географічні полюси: північний полюс — розташований в Арктиці і південний полюс — в Антарктиці.
У географічних полюсах сходяться всі меридіани, тому географічні полюси не мають довготи. Північний полюс має широту 90 ° пн. ш., південний полюс має широту 90 ° пд. ш.
На географічних полюсах відсутні сторони світу. На полюсах немає добової зміни дня і ночі, оскільки полюси не беруть участь в добовому обертанні Землі. Тут півроку триває полярний день (влітку) і півроку — полярна ніч (взимку).
Еква́тор — уявне коло, проведене на поверхні планети (або іншого астрономічного тіла) на рівній відстані від обох географічних полюсів. Географічний екватор — лінія перетину земної кулі з площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання. Всі точки екватора мають географічну широту 0°. Екватор розділяє планету на північну та південну півкулі. Довжина екватора Землі становить 40 075 696 м.
Розрізняють:
- Геодезичний екватор — слід від перетину поверхні референц-еліпсоїда площиною, яка проходить через його центр і розташована перпендикулярно до його малої осі.
- Небесний екватор — велике коло небесної сфери, яке лежить у площині, перпендикулярній до осі світу.
- Геомагнітний екватор — лінія перетину земної поверхні площиною, яка проходить через центр Землі перпендикулярно осі її однорідної намагніченості.
- Магнітний екватор — геометричне місце точок на земній поверхні, в яких магнітне схилення дорівнює 0.
- Термічний екватор — лінія (ізотерма), що сполучає точки з найвищими на земній поверхні середніми температурами повітря. Він лежить у районі 5° — 10° північної широти.
Тропіки або зворо́тники — паралелі, які відстоять на 23°27' на північ і південь від екватора В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зеніті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня) — на південному. Лінії тропіків є крайніми точками перебування Сонця в полудень в зеніті, тобто над тропіками Сонце буває в зеніті один раз на рік, а в кожній точці між тропіками — двічі на рік. Лінії тропіків є межами спекотного (жаркого) теплового поясу.
Поля́рні ко́ла — паралелі 66°33'38" в північній і південній півкулях, де спостерігаються полярні день і ніч по 24 години. Широта полярного кола визначається кутом нахилу осі обертання Землі до площини екліптики.
У день зимового сонцестояння (21-22 грудня) на північ від північного полярного кола Сонце не сходить, а в день літнього сонцестояння (21-22 червня) не заходить. В день зимового сонцестояння на південь від південного полярного кола Сонце не заходить, а в день літнього сонцестояння не сходить. Далі за полярним колом ці явища можуть розтягуватися на більший час.
Нерівномірне нагрівання земної поверхні обумовлює різні температури повітря на різних широтах. Широтні смуги з певними температурами повітря називаються тепловими поясами. Пояси різняться між собою кількістю тепла, що надходить від Сонця. Їх простягання залежно від розподілу температур добре ілюструють ізотерми . Це лінії на карті, що з’єднують точки з однаковою температурою.
Жаркий пояс розміщений обабіч екватора, між Північним і Південним тропіками. Він обмежений з обох боків ізотермою +20 0С. Тут земна поверхня отримує найбільше сонячного тепла.Двічі на рік (22 грудня і 22 червня) опівдні сонячні промені падають майже прямовисно (під кутом 900). Повітря від поверхні сильно нагрівається. Тому там жарко протягом року.
Помірні пояси (в обох півкулях) примикають до жаркого поясу. Вони простяглися в обох півкулях між полярним колом і тропіком. Сонячні промені там падають на земну поверхню з деяким нахилом. Причому, чим північніше, тим нахил більший. Тому сонячне проміння менше нагріває поверхню. У результаті менше нагрівається і повітря.
Холодні пояси (північний і південний) обох півкуль лежать між ізотермами +10 0С і 0 0С найтеплішого місяця. Сонце там взимку по кілька місяців не з’являється над горизонтом. А влітку, хоча й не заходить за горизонт місяцями, проте стоїть дуже низько над горизонтом. Його промені лише ковзають поверхнею Землі і нагрівають її слабо.
Два пояси вічного холоду (північний і південний) оконтурюються ізотермою з температурами всіх місяців нижче 0 0С. Це царство вічних снігів і льоду.
Орбі́та Землі́ — траєкторія руху Землі навколо Сонця на середній відстані близько 150 мільйонів кілометрів . Орбіта є еліпсом, в одному з фокусів якого розташована материнська зоря — Сонце. Один повний оберт Землі навколо Сонця, так званий сидеричний рік, триває 365,256363 діб. Внаслідок цього руху, Сонце для земного спостерігача зміщується на схід приблизно на 1° або два своїх діаметри щодоби. Уявна лінія яку окреслює Сонце на небесній сфері називається екліптикою. Середня швидкість руху планети навколо світила становить 108 тисяч кілометрів за годину або 30 км/с . Таким чином, за сім хвилин Земля переміщається на один свій діаметр .
Нахил осі обертання або кут між площиною орбіти та екваторіальною площиною у випадку Землі становить 23,5°. При погляді з Північного полюсу Земля і навколо власної осі і навколо Сонця обертається проти годинникової стрілки.
У зв'язку із нахилом земної осі до площини орбіти на різних широтах планети у різні сезони тривалість дня і ночі різна. Лише на екваторі весь час тривалість дня дорівнює тривалості ночі - по 12 годин. При цьому Сонце проходить небом від точки сходу до точки заходу через зеніт лише у дні весняного та осіннього рівнодень. Взимку небесна траекторія руху Сонця відхиляється на південь, влітку на північ, досягаючи максимальної величини 23,4° у дні зимового та літнього сонцестоянь відповідно. На решті широт тривалість дня дорівнює тривалості ночі лише під час рівнодень. Влітку у північній півкулі, коли траекторія добового руху Сонця відхиляється на північ, із збільшенням широти на північ від екватора тривалість дня зростає , на південь від екватора - зменшується. Тому у північній приполярній зоні виникає явище полярного дня , а у південній приполярній зоні - явище полярної ночі.
Мінерали та гірські породи
Тема:
- Мінерали та гірські породи, їх фізичні властивості.
- Поняття про кориснікопалини.
- Охорона земних надр України.
- Проблема екології сільськогосподарськихземель.
Мінерали — складові гірських порід
Твердий зовнішній шар нашої планети утворений гірськими породами. Серед них найпоширенішим є граніт. Досить поширені також пісок, глина, вапняк, вугілля, торф, мармур, базальт, крейда.
Основні вимоги українського законодавства в галузі охорони надр:
- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; дотримання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
- раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;
- недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин (к.к.), гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;
- охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;
- запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;
- запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;
- додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
Відомо, що природа – єдина і неподільна, а сучасне господарство – результат взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа – взаємопов’язані. Нажаль протягом тисячоліть людина посилено втручалась в природу, не дбаючи про підтримку в ній рівноваги.
На сьогоднішній день стан сільськогосподарських угідь є критичним. Які ж основні причини? По-перше це безгосподарне ставлення до землі, сьогодні мало хто зацікавлений у вкладенні інвестицій в сільське господарство і водночас всі хочуть щоб воно давало віддачу. Байдужість влади породжує відсутність стимулів до праці сільського населення.
Гірські породи складаються з мінералів.
Мінерали - це природні прості та складні речовини, що перебувають здебільшого у твердому агрегатному стані. Вони і зумовлюють властивості гірських порід. До речі, вода - найпоширеніша на Землі речовина - також є мінералом.
У складі мінералів переважають хімічні елементи Оксиген, Силіцій, Алюміній, Ферум, Кальцій.
Відомо понад 2000 мінералів, проте половина з них у природі трапляється рідко. Місця залягання великої кількості мінералів називають покладами. Поклади мінералів розташовуються на різних глибинах, що іноді сягають кількох сотень метрів.
До мінералів, які є простими речовинами, належать алмаз, графіт, сірка, золото, срібло та інші. Але таких мінералів у природі небагато, і не всі вони утворюють поклади. Серед мінералів значно більше складних речовин. Наприклад, мінерал кальцит - складова частина крейди, мінерал кварц є у складі піску. У білій глині переважає мінерал глинозем.
Мінерали мають характерні властивості, які дають змогу їх розпізнавати. Так, їх розрізняють за кольором, блиском, твердістю, міцністю тощо. Найтвердіший з усіх відомих мінералів - алмаз. Він легко розрізає скло, залишає подряпини на залізі. А от графіт м'який, його легко подрібнити.
Людина з давніх-давен використовує мінерали та гірські породи. Мармур, граніт, вапняк застосовують при спорудженні будівель та їх оздобленні. Без глини та піску не можна виготовити керамічний, порцеляновий чи скляний посуд.
Ко́рисні копáлини — мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дають змогу ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим, корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки. Корисні копалини перебувають у земній корі у вигляді скупчень різного характеру .
Скупчення корисних копалин утворюють родовища, а у випадку великих площ поширення — райони, провінції і басейни. Розрізняють тверді, рідкі і газоподібні корисні копалини. Видобутком корисних копалин займається гірнича справа.
Однією з найболючіших проблем екології сільського господарства є надмірна хімізація. На даний час у сільському господарстві все більше використовують хімічні засоби для знищення шкідливих комах, пестициди. Надмірне застосування мінеральних добрив, зокрема азотних призводить до збільшення вмісту нітратів у продуктах харчування, а це небезпечно для здоров’я людини. Зменшення поголів’я у тваринницькому виробництві, викликає зменшення використання органічних добрив і збільшує використання хімічних добрив. За даними Держкомстату України у 2005 р. пестицидів та інших агрохімічних продуктів в Україні виробили 2416 т., у 2006 р. – 2757 т., у 2007 р. – 4098 т., у 2008 р. – 9302 т. Можна спостерігати, що у 2008 р. у порівнянні з 2007 р. виробництво збільшилось на 5204 т., (майже на 56 %). Тобто це ще раз засвідчує обсяги використання цих хімічних продуктів у сільськогосподарському виробництві, і шкоду яку вони завдають природі .
Таким чином, можна з впевненістю стверджувати, що стан екології в сільському господарстві є незадовільним. Щоб запобігти екологічній катастрофі в сільському господарстві потрібно: обмежити використання пестицидів і нітратів; вводити передову систему землеробства яка основана на використанні правильних сівозмін, науково-обґрунтованої обробки ґрунту з необхідною кількістю добрив, а також проведення різноманітних заходів, спрямованих на покращення водного режиму ґрунтів.
Проблеми забруднення вод Світового океану та шляхи їх вирішення
Тема:
Забру́днення океа́нів — процес, пов'язаний із надходженням до його акваторії значної кількості антропогенних забруднювальних речовин .
Під «забрудненням океану» розуміється пряме або побічне надходження речовин чи енергії в морське середовище, що несуть такі негативні впливи, як завдання шкоди живим ресурсам, небезпека для здоров'я людей, перешкоди морській діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води.
- Фізичне — нерозчинні домішки: глина, пісок, намул, пил тощо;
- Хімічне — важкі метали, кислоти, луги, мінеральні солі, нафта і нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини, мийні засоби, канцерогени, мінеральні добрива, пестициди;
- Біологічне — різні мікроорганізми (бактерії, віруси), яйця гельмінтів, спори грибів;
- Радіоактивне — радіонукліди (цезій-137, стронцій-90, калій-40 тощо);
- Теплове — підігріті води ТЕС та АЕС.
З метою охорони Світового океану прийнято цілу низку багатосторонніх і регіональних угод.
Конвенція ООН з морського права 1982 р. (ст. 192) зобов'язує держави захищати та зберігати морське середовище. Держави повинні вживати всі заходи, необхідні для забезпечення того, щоб діяльність під їх юрисдикцією або контролем не завдавала шкоди іншим державам і їх морський середовищі шляхом забруднення. Ці заходи відносяться до всіх джерел забруднення морського середовища.
Вони, включають заходи, спрямовані на зменшення в максимально можливою мірою:
- викиду токсичних, шкідливих або отруйних речовин, що розташовані на суші джерел, з атмосфери або через неї, шляхом поховання;
- забруднення з суден;
- забруднення від установок і пристроїв, що використовуються при розвідці і розробці природних ресурсів морського дна і його надр;
- забруднення від інших установок і пристроїв, що експлуатуються в морському середовищі.
Кругообіг води́ — безперервний замкнутий процес переміщення води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіаціїі дії сили тяжіння. Три чверті поверхні земної кулі вкриті водою. Водну оболонку землі називають гідросферою. Більшу її частину становить солона вода морів і океанів, а меншу — прісна вода озер, річок, льодовиків, підземні води та водяна пара. Всі води гідросфери у широкому розумінні становлять водні ресурсиземної кулі.
Кругообіг води складається з кількох ланок: випаровуванняводи; перенесення водяної пари повітряними потоками; її конденсації в атмосфері та утворення хмар; випадання опадів; поверхневе та підземне стікання вод суходолу в океани та моря.
Проблеми забруднення атмосфери
Тема:
- Проблеми забруднення атмосфери.
- Вплив атмосферного забруднення наздоров’я людини, шляхи вирішення даної проблеми.
- Спостереження за погодою.
- Народні прикмети.
Промисловий пил утворюється в результаті механічної обробки різних матеріалів (дроблення, розмелювання, підривання, заповнення, розрівнювання), теплових процесів (спалювання, прожарювання, сушка, плавлення), транспортування сипучих матеріалів (навантаження, просіювання, класифікація).
Рідкі забруднюючі речовини утворюються при конденсації пари, розпиленні і розливі рідин. При спалюванні палива утворюється величезна кількість газоподібних сполук — оксиди сірки, азоту, вуглецю, важких і радіоактивних металів. Реакції відновлення також є джерелом газоподібних забруднюючих сполук, наприклад, виробництво коксу, соляної кислоти з хлору і водню, аміаку з атмосферного азоту.
Усі забруднюючі атмосферне повітря речовини в більшому чи меншому ступені впливають на здоров'я людини. Ці речовини потрапляють в організм людини переважно через систему дихання. Органи дихання страждають від забруднення безпосередньо, оскільки близько 50% часток домішок радіусом 0,01-0.1 мкм, що проникають у легені, осідають в них. Проникаючі в організм частки викликають токсичний ефект, оскільки вони:
а) токсичні (отруйні) по своїй хімічній чи фізичній природі;
б) служать перешкодою для одного чи декількох механізмів, за допомогою яких нормально очищується респіраторний (дихальний) тракт;
в) служать носієм поглиненої організмом отруйної речовини.
У деяких випадках вплив одних з забруднюючих речовин у комбінації з іншими призводять до більш серйозних розладів здоров'я, ніж вплив кожного з них окремо. Велику роль грає тривалість впливу.
Для вивчення погоди треба вести спостереження за всіма її елементами: тиском повітря, температурою, вологістю, хмарністю, напрямом вітру і його силою.
Метеорологічні станції ведуть регулярні спостереження за температурою повітря за допомогою термометра, встановленого в тіні (в метеорологічній будці). У будці встановлено три термометри: ртутний, спиртовий і термометр, який показує найвищу температуру за час між спостереженнями.
Напрям і сила вітру визначаються за флюгером. На стовпі флюгера закріплені металеві прути, які показують сторони горизонту.
Найпростіший прилад для вимірювання вологості — волосяний гігрометр. Він складається з рамки, на якій натягнуто обезжирену людську волосину.
При спостереженні за хмарністю метеоролог визначає на око кількість та форму хмар. Висота хмар визначається за допомогою кулі-пілота. Це невелика гумова куля, наповнена воднем. За кулею стежать у кутомірний прилад — теодоліт. Залежно від часу польоту кулі-пілота визначається висота хмари.
Найточнішим приладом для вимірювання швидкості вітру є анемометр обертання.
Народні прикмети взимку
- Горобці кричать — зазвичай до хуртовини.
- Ворона ховає дзьоб під крило — ознака приходу тепла.
- Вечірні зорі перегорають дуже швидко — до відлиги.
Народні прикмети весни
- Жайворонки летять — скоро прийде тепло.
- Хмари високо пливуть — до гарної ясної погоди.
- Грім в березні — повернення холодів.
Народні прикмети літа
- Теплі ночі влітку обіцяють великий хороший медозбір.
- Цвіркун кричить — на гарну погоду, мовчить — до негоди.
- Жаби квакають тихо — до дощу, а якщо дзвінко — до ясного дня і гарній погоді.
Народні прикмети осені
- Чим сильніший вітер на вулиці лютує — тим менше буде заморозків восени.
- Якщо на початку осені вже багато снігу — весна буде рання.
- Мало ягід горобини — осінь буде сухою.
Короткі відомості про систематику рослин
Систематика рослин - розділ ботаніки, яка вивчає різноманіття рослинного світу. З грецької «systematіcos» перекладається як впорядкований.
Предметом систематики рослин є опис і найменування видів рослин, створення єдиної сучасної класифікаційної системи рослинного світу.
Клітина - основна структурна і функціональна одиниця живого. Клітина одноклітинної істоти є одночасно й самостійним організмом, адже вона виконує всі ті самі функції, що й багатоклітинний організм. У багатоклітинних істот організм функціонує завдяки взаємодії клітин між собою.
Твірна тканина складається з клітин невеликого розміру з тонкою оболонкою і великим ядром, які щільно прилягають одна до одної без міжклітинних просторів. За розміщенням на рослині розрізняють верхівкові, бічні і вставні твірні тканини.
Основна асиміляційна тканина розміщена в усіх зелених частинах рослин. Її клітини містять хлоропласти, в яких здійснюється процес фотосинтезу. Основна запаслива тканина заповнює м'які частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. У її клітинах відкладаються на запас поживні речовини. Основна повітроносна тканина багата, як правило, на міжклітинні проміжки, заповнені повітрям. Міжклітинники, сполучаючись у загальну сітку, забезпечують газообмін рослин.
Провідна тканина — тканина, по якій у рослині переміщуються вода та інші речовини. До її складу входять судини (трахеї), трахеїди і ситоподібні трубки.
Покривна тканина — це епідерма , корок та кірка. За походженням епідерма — первинна покривна тканина — розвивається з апікальної меристеми. Епідерма вкриває фотосинтезуючі органи рослини і молоді корені. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину.
Механічна тканина складається з мертвих клітин з потовщеними оболонками. Більшість клітин мають форму довгих волокон. Проте є й такі, у яких довжина приблизно дорівнює ширині, їхні оболонки товщі, ніж у волокнистих клітин. Це кам'янисті клітини, що надають міцності кісточкам вишень, абрикос, шкаралупі горіхів тощо.
Етапи розвитку (фази розвитку) рослин — сходи — утворення листя — поява бутонів -цвітіння — формування плодів — дозрівання У квіткових рослин розвиток починається з першого поділу заплідненої яйцеклітини. Потім відбуваються ріст і розвиток вегетативних органів рослини, період розмноження, а після нього – старіння і відмирання. На кожному етапі життєвого циклу рослинний організм зазнає якісних змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар